корівчина

КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм.

Невелика або поганенька корова.

Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Панас Мирний);

Батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти – продав корівчину, а я пішов учитися... (М. Стельмах);

В нас була за лісом десятина. Ну, звичайно, шкапа й корівчина (П. Воронько);

– Молоко .. не від чужої кози? – Жартуєш... Кози – то худібка для злидняків, а я дві корівчини тримаю (І. Нижник).

Значення в інших словниках

1. корівчина — корівчи́на іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. корівчина — -и, ж., розм. Невелика чи поганенька корова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корівчина — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
4. корівчина — КОРІВЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або поганенька корова. Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить (Мирний, II, 1954, 139); В нас була за лісом десятина. Ну, звичайно, шкапа й корівчина (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11).  Словник української мови в 11 томах
5. корівчина — Корівчи́на, -ни ж. Плоховатая корова. Корівчина була та стара, дак і загинула.  Словник української мови Грінченка