корінний
КОРІННИ́Й, а́, е́.
1. Споконвічний, постійний (про населення певної місцевості, представників певного середовища і т. ін.).
Старий дядько, корінний полтавець, пам'ятав усі найдрібніші звичаї рідної гостинності (О. Афанасьєв-Чужбинський);
– Е, та що там говорити! Ви сам городянин і захищаєте. – Не вгадав, – усміхнувся Дорош. – Я корінний селюк (Григорій Тютюнник);
Дивною була ця любов до степових рослин і запахів у нього, корінного поліщука, який народився і виріс у суворих пущах, під шум вікових поліських дібров (О. Гончар);
// Властивий певній мові з найдавніших часів її розвитку.
Корінна лексика української мови становить 90 % її словникового складу: це слова, успадковані з індоєвропейського, спільнослов'янського, спільносхіднослов'янського періодів і періоду формування мови української народності та української нації (з наук. літ.).
2. геол. Який залягає на місці свого утворення, не зазнавши дії процесів вивітрювання.
Перспективними в розвитку й освоєнні мінерально-сировинної бази України є родовища рідкісних металів, титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів та базальтів (з наук. літ.);
Корінний схил Київського плато глибоко порізаний активними ярами, борти яких рясніють дрібними зсувами (з наук.-попул. літ.).
3. Який стосується основ, коренів чого-небудь; істотний (у 1 знач.).
Хоч я знав, що корінної, найпотрібнішої ради ти мені не даси, але я вже не почував себе самотнім (Леся Українка);
Настав у війні корінний перелом: Б'ємо окупантів зимою і літом (І. Нехода);
Кріпосництво було тією корінною проблемою, від розв'язання якої залежав весь подальший розвиток суспільства (В. Русанівський);
Без корінного підвищення екологічної культури населення неможливо сподіватися на позитивні зміни в навколишньому природному середовищі навіть при використанні значних матеріальних ресурсів (з навч. літ.).
4. спец. Головний, основний.
У будь-якому механізмі або машині корпус двигуна, підшипники корінного вала разом утворюють одну нерухому ланку (з навч. літ.).
5. у знач. ім. корінни́й, но́го, ч. Те саме, що корінни́к.
Вуздечки на конях і дуга корінного були обвішані бронзовими дзвіночками (М. Руденко);
Коні .. помчали, самі себе випереджаючи, на містку через рівчак упали, корінний ногу зламав (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)