коріньковий
КОРІНЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Зробл. з кореня (у 1 знач.).
У руці [гетьмана Самойловича] – довженний костур з коріньковою наголовкою (Д. Мордовець);
Дід запалить корінькову люльку і довго ще дивитиметься вслід (Л. Костенко).
2. Настояний на корінні (у 1 знач.).
Усякі горілки .. стояли .. Була .. і полинькова, і корінькова (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)