коріньковий
КОРІНЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Зробл. з кореня (у 1 знач.).
У руці [гетьмана Самойловича] — довженний костур з коріньковою наголовкою (Морд., І, 1958, 208).
2. Настояний на корінні (у 2 знач.).
Усякі горілки.. стояли.. Була.. і полинькова, і корінькова (Кв.-Осн., II, 1956, 241).
Словник української мови (СУМ-11)