коріняка
КОРІНЯ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1.
Свіже повітря пахло опарою і прісним духом вербової коріняки (Тют., Вир, 1960, 106).
Словник української мови (СУМ-11)КОРІНЯ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1.
Свіже повітря пахло опарою і прісним духом вербової коріняки (Тют., Вир, 1960, 106).
Словник української мови (СУМ-11)