косатий
КОСА́ТИЙ, а, е.
Із косами, перев. довгими або товстими (див. коса́¹ 1).
Дві дівки косатих та два парубки усатих (з народної пісні);
Тремтить [Орися] плечима, жалісно зігнувшись, опустивши на груди косату голову (Григорій Тютюнник);
– Придумаємо щось оригінальне. Ну, таку собі пазухату-ротату Одарку Карасиху... Або косату та цнотливу роботягу Наталку Полтавку .. Ні... Жоден образ не підходить... (Г. Тарасюк);
* Образно. На розі .. височить здоровенна, косата береза, вся подовбана дірками, бо з неї кожної весни сочать її цінний сік (У. Самчук);
По шию у піску сосна стоїть. Посивіла косата верховіть (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)