косоокість
КОСОО́КІСТЬ, кості, ж.
Вада зору – неоднакова спрямованість зіниць; зизоокість.
Пам'ятає [Сарона] біле, як тісто, обличчя бібліотекарки дитячого зросту із опухлими ногами і дуже виразною косоокістю (Н. Сняданко);
Ураження або розвиток вторинного дислокаційно-стовбурового синдрому за умови набряку мозку супроводжується косоокістю (з наук. літ.);
Косоокість позначається на розвитку дітей, обмежує професіональні можливості дорослих (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)