костерник
КОСТЕ́РНИК, а, ч., гірн.
Робітник-шахтар, що ставить костри (див. косте́р 1).
Крикне-покрикне [осавул] на винників, на броварників.., на костерників: “.. Годі вам по грубах, по запічках валятися, Ходіть .. На Черкень-долину в охотне [добровільне] військо” (А. Кащенко);
За короткий час ті костерники виграли в нього всі гроші, що були при ньому (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)