костистий
КОСТИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий.
Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (І. Нечуй-Левицький);
Подовгасте, сильно костисте лице свідчило про енергічну [енергійну] вдачу і сильну волю (І. Франко);
Рудяво-сивий, великий, як костистий старий віл, важко ходить старий граф по кімнатах (В. Винниченко);
Увечері прийшов у казарму якийсь робітник – вилицюватий, костистий, з допитливими очима і твердою ходою (П. Панч);
На землю зійшов [з вертольота] високий костистий чолов'яга в цивільній формі (О. Бердник).
2. Те саме, що кістля́вий 1.
Дід строїть бандуру; пробіг по струнах – І струни говорять в костистих руках, – І старець співа про Богдана (Л. Боровиковський);
Януш Острожський відкидає крісло і люто стукає по столу костистими пальцями (З. Тулуб);
Біла, підперезана тонким плетеним поясом сорочка облягала худе, костисте тіло Сафрона (М. Стельмах);
Чомусь виринув йому з пам'яті Григорій Поліщук, його немислимо худе, костисте обличчя (І. Нижник).
3. Який має багато дрібних кісток.
Характерною ознакою платинової аровани є її дуже костиста голова та досить подовжене тіло, покрите масивною лускою (з наук. літ.).
4. у знач. ім. кости́сті, тих, мн. Інфраклас променеперих риб, осьовий скелет яких складається з двоввігнутих хребців, а череп характеризується сильно вираженим окостенінням.
Деякі види костистих риб, наприклад, лососеві, здатні протягом життя переходити з морів у прісні водойми та навпаки (з наук.-попул. літ.);
Тіло костистих риб укрите шипами та кістковими пластинками, однак у деяких видів тіло без луски (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)