костистий

КОСТИ́СТИЙ, а, е.

1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий.

Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (Н.-Лев., IV, 1956, 41);

Подовгасте, сильно костисте лице свідчило про енергічну вдачу і сильну волю (Фр., III, 1950, 263);

Увечері прийшов у казарму якийсь робітник — вилицюватий, костистий, з допитливими очима і твердою ходою (Панч, Синів.., 1959, 22).

2. Те саме, що кістля́вий 1.

Дід строїть бандуру; пробіг по струнах — І струни говорять в костистих руках,— І старець співа про Богдана (Бор., Тв., 1957, 83);

Януш Острожський відкидає крісло і люто стукає по столу костистими пальцями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 216).

3. Який має багато дрібних кісток.

При організації дитячого харчування слід виключити костисті риби (окунь, лящ і т. ін.) (Шк. гігієна, 1954, 96).

Значення в інших словниках

1. костистий — кости́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. костистий — -а, -е. 1》 Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий. 2》 Те саме, що кістлявий 1). 3》 Який має багато дрібних кісток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. костистий — КОСТИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий. Він був високий на зріст, широкий в плечах, костистий, навіть трошки сухорлявий (І.  Словник української мови у 20 томах
4. костистий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами).  Словник синонімів української мови