костити
КОСТИ́ТИ, кощу́, кости́ш, недок., перех., фам., рідко. Дуже лаяти.
Тихон.. і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Кв.-Осн., II, 1956, 147);
Я, разом з Дмитровою мамою, почав костити Корейського (Минко, Моя Минківка, 1962, 95).
Словник української мови (СУМ-11)