костити
КОСТИ́ТИ, кощу́, кости́ш, недок., кого, що і без прям. дод., фам.
Дуже лаяти.
Тихон .. і не слуха, як його Стеха і костить, і коренить (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона кляла на чім світ стоїть і їх, і їх жінок, і їх дітей, і увесь рід костила (Панас Мирний);
– Уже як тільки вона не костила, чого тільки не накликала на його голову! І пранці, і чуму, і чорну віспу (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)