костогриз
КОСТОГРИ́З, а, ч., КОСТОГРИ́ЗА, и, ж.
1. Народна назва кількох хвороб (карієсу, туберкульозу кісток і. т. ін.), що вражають і руйнують кістки й зуби людини та хребетних тварин.
2. Те саме, що костолу́за.
Нехай костогризи та сорокопуди черешні об’їдають — він ані не бачить, ані не чує (Фр., II, 1950, 86).
3. заст., зневажл. Бідняк.
Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив! (Барв., Опов.., 1902, 87);
— Що се ти ще кепкуєш із мене, старий костогризе? — силувався крикнути, але тілько пропищав Іван (Фр., III, 1950, 134).
Словник української мови (СУМ-11)