кострубатий
КОСТРУБА́ТИЙ, а, е.
1. Який має нерівну поверхню; шорсткий.
Одарка вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші (І. Нечуй-Левицький);
Він [берег] має вигляд сірого коржа, спеченого на сонці, порепаного й кострубатого (О. Донченко);
Передо мною лугова Вузенька стежка, тільки не гладенька, А кострубата (І. Вирган);
Розташувались тут же, біля річки, під дощем, на кострубатому камінні (О. Гончар);
Мати поклала свою кострубату долоню на моє спітніле чоло, погладила шершавими пальцями (К. Гриб);
// Нерівний, покручений.
Скоро вишикувалась колона – довга, темна, кострубата (А. Хорунжий).
2. перен. Невправний, незграбний, недоладний (про стиль, мову і т. ін.).
Лист вийшов трохи кострубатий, зате правильний (І. Микитенко);
[Передрягін:] Ми з Зоєю перекладаємо п'єси для театру .. Ну, мова в мене, звісно, важка, кострубата, я ж математик (І. Кочерга);
Невідредагований, кострубатий стиль, виправлення, закреслення та інші помітки в тексті наводять на думку, що “Біографічні дані” – це чернетка (О. Шугай);
Назви більшості з предметів посуду я знаю лише німецькою, тому мушу вживати якісь кострубаті конструкції (Н. Сняданко).
3. Кошлатий, розкуйовджений, наїжачений (про волосся, брови і т. ін.).
З-під білих кострубатих брів .. визирають добрі, а лукаві очі (М. Коцюбинський);
Злегка пригорблений, з мутними, пивними очима, їжакуватим, твердим, кострубатим волоссям, грубими губами .. Його вік годі було збагнути (Б. Антоненко-Давидович);
Рука командира лягла мені на кострубату голову (І. Цюпа).
4. Кривий, покручений (про кінцівки перев. людини).
По якійсь хвилині взяв [Петро] своєю кострубатою рукою за хлопців чуб і повернув до себе (І. Багряний);
Плутаючись кострубатими пальцями в довгих шинельних рукавах, почав [єфрейтор] незграбно розгортати наші папери (Б. Антоненко-Давидович);
Стара пані примостилася на самий краєчок і обома руками досить зворушливо допомогла своїм кострубатим ніжкам прийняти відповідну “світську” позу (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)