кося

КО́СЯ, і, ж., дит.

Коник.

– Що, косі, і ви впізнали старого? Чого вам? Питки? (Д. Мордовець);

Скочив [Панталаха] до коней. – .. Стій, косю! (І. Франко);

Надя щебетала до малого Євгенка – диви, який кося, – а Сашуня гладила його оксамитовий храп, заглядала в очі, не відходила від коня (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. кося — ко́ся іменник жіночого роду, істота коник дит.  Орфографічний словник української мови
2. кося — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. кося — -і, ж., дит. Кінь, коняка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кося — КО́СЯ, і, ж., дит. Коник. — Служу ясному пану! — скрикнув Панталаха і скочив до коней.— .. Стій, косю! (Фр., II, 1950, 240).  Словник української мови в 11 томах
5. кося — Кося, -сі ж., дѣтск. Лошадка. Ти до неї: косю-косю! а вона і голову дере. Ном. № 2470.  Словник української мови Грінченка