котище
КОТИ́ЩЕ, а, ч.
Збільш. до кіт.
Дикий котище .. учепився пазурами в спину одному з козаків (О. Ільченко);
Щойно ми пройшли нашу вулицю і повернули на іншу, як попереду, так кроків за двісті, вийшов із двору величезний чорний котище (А. Дімаров);
Котище розплющив на неї [жінку] жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць (О. Забужко);
Величезний котище лежав на циновці – очі розплющені, паща роззявлена (Люко Дашвар);
* У порівн. Місто.., зморене працею, літньою спекою, цілоденною напругою, муркоче, ніби велетенський стародавній котище, котрий влігся на горах Дніпра (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)