котяра

КОТЯ́РА, и, ч., зневажл.

Збільш. до кіт.

Аж тут котяра в мішку .. страшенно занявчав та й зіпсував Климкові торг (О. Ільченко);

Слідом за нею ходив оранжево-рижий котяра (Григорій Тютюнник);

Троє хлопців .. опікувалися підібраним на смітнику сліпим кошеням Феліксом, до якого протягом тижня вставали вночі, а потім відгодували здоровенного котяру (Є. Кононенко);

За весь час пересування Винниками я перестрів лише одного котяру, та й той був відгодований неначе на забій і йшов перевальцем, важко хекаючи (Ю. Іздрик);

* У порівн. Вася встигає згрупуватись, вивертається у вікні і цілком прицільно, як потяганий дворовий котяра, сплановує з вікна (С. Жадан).

Значення в інших словниках

1. котяра — котя́ра іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. котяра — -и, ч. Збільш.-зневажл. до кіт 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. котяра — КОТЯ́РА, и, ч. Збільш.-зневажл. до кіт 1. Аж тут котяра в мішку.. страшенно занявчав та й зіпсував Климкові торг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 209); Слідом за нею ходив оранжево-рижий котяра (Тют., Вир, 1960, 180).  Словник української мови в 11 томах