кофеїн
КОФЕЇ́Н, у, ч.
Речовина (алкалоїд), що міститься в насінні кави, листках чаю і т. ін.; застосовують у медицині при ослабленні серцево-судинної діяльності, головному болю і т. ін., а також як тонізуючий засіб.
Запасливий мисливець бере з собою із ліків: аспірин, пірамідон з кофеїном, сульфатіазол (Остап Вишня);
– Що! Серце? Дайте мені кофеїну, камфори.., – я повинен діяти (Ю. Яновський);
Аналіз на нікотин, звичайно ж, зразу дав позитивний результат. Виявився також кофеїн (М. Дашкієв);
У терапевтичних дозах кофеїн стимулює центральну нервову систему, у високих – пригнічує (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)