коцюбитися
КОЦЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. коцю́бляться; недок., фам.
Опинатися, упиратися, комизитися.
То вже вір сьому – чого ще ти коцюбишся! (Номис);
– Годі, Герасиме, коцюбитись, нехай вже так, начальство хоче..; я твою вдачу знаю: тихенько гомонітимеш, а громада тебе слухатиме (О. Кониський);
– Ну-ну, чого б я ото коцюбився? Ось побачиш, ми з тобою не тільки в цьому порозуміємось (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)