коцюбитися
КОЦЮ́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. коцюбляться; недок., фам. Опинатися, упиратися, комизитися.
То вже вір сьому — чого ще ти коцюбишся! (Номис, 1864, № 10744);
— Ну-ну, чого б я ото коцюбився? Ось побачиш, ми з тобою не тільки в цьому порозуміємось (Шовк., Людина.., 1962, 245).
Словник української мови (СУМ-11)