коцюбити

КОЦЮ́БИТИ, ить, недок., перех., безос., до чого, на що, фам. Вабити, тягти.

[Опара:] Мене вже,так і коцюбить до танців (Кроп., V, 1959, 30).

Значення в інших словниках

1. коцюбити — коцю́бити дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. коцюбити — -ить, недок., перех., безос., до чого, на що, фам. Вабити, тягти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коцюбити — КОЦЮ́БИТИ, бить; мн. коцю́блять; недок., кого, безос., до чого, на що, фам. Вабити, тягти. [Опара:] Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. коцюбити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови