коцюбити
КОЦЮ́БИТИ, бить; мн. коцю́блять; недок., кого, безос., до чого, на що, фам.
Вабити, тягти.
[Опара:] Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)КОЦЮ́БИТИ, бить; мн. коцю́блять; недок., кого, безос., до чого, на що, фам.
Вабити, тягти.
[Опара:] Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)