коцюбка

КОЦЮ́БКА, и, ж.

Зменш. до коцюба́ 1.

Залізною коцюбкою став [Бальзак] згрібати попіл (Н. Рибак);

Марко підсунув коцюбкою у грубці попіл, одяг батькового військового мундира.., прислухався і тихенько вийшов надвір (К. Гриб);

Притула так само з цікавістю розглядав купку попелу в каміні, приглядався до металевої коцюбки (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. коцюбка — коцю́бка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. коцюбка — -и, ж. Зменш. до коцюба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коцюбка — КОЦЮ́БКА, и, ж. Зменш. до коцюба́ 1. Залізною коцюбкою став [Бальзак] згрібати попіл (Рибак, Помилка.., 1956, 81).  Словник української мови в 11 томах