коштовність
КОШТО́ВНІСТЬ, ності, ж.
1. Річ, що має високу вартість, цінність.
Він дістав годинника з золотим ланцюжком, стріпнув ним, показуючи, яку мав у себе коштовність (С. Чорнобривець);
Напали на Рогатин волохи. Палили й грабували, як татари і турки, вивезли з Рогатина всі коштовності, аж сам польський король розгнівався і примусив волоського воєводу Стефана повернути награбоване (П. Загребельний);
// перев. мн. Дорогоцінні ювелірні вироби, дорогоцінності.
Степан несміливо взяв у руку коштовність і роздивлявся на неї, поклавши на долоню. Брильянти, міняючись, кидали іскри в рубін, і він, поглинувши їх, займався тьмяним, кривавим сяйвом (В. Підмогильний);
З імперії надходять каравани з коштовностями (Ю. Бедзик);
Вдень, коли сонце пробивалося крізь щілину під поріг, там усе сяяло, як у казковій скриньці з коштовностями... (Григір Тютюнник);
Одного разу, коли галера перевозила коштовності з Італії до далекої Колхіди, яровит вирішив утекти (О. Бердник);
// Те, що становить для кого-небудь цінність з певного погляду.
Саме тоді, напередодні приїзду поляків, я повернувся із Степового, з науково-дослідної станції, привіз звідти повний портфель коштовностей – насіння різних південних рослин (О. Гончар).
2. чого, перен. Те саме, що ва́ртість 1; цінність.
Висока коштовність картини Караваджо стала причиною її крадіжки (з газ.);
// Вагомість, значущість чогось.
Мій світ не схований в бездонні катакомби, Але коштовності безцінні в ньому є (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)