коїти
КО́ЇТИ, ко́ю, ко́їш, недок., що.
Робити, чинити що-небудь перев. недобре.
Не знаю, мій друже, Чи сатана лихо коїв? Чи я занедужав? (Т. Шевченко);
– Знай, що коли ти Гаїнку займеш або що проти Зінька коїтимеш, то .. вижену тебе (Б. Грінченко);
Спочатку я підспівував своїм альтам, та коли вони стали коїти мені всякі прикрощі, я перекинувся до вусатого восьмикласника – баритона, що стояв позад мене (Б. Антоненко-Давидович);
– Біда! Справжня біда! – захрестилася. – Матінко Божа, Пресвята Богородице Пречиста! Заступися за нас, грішних рабів твоїх... Не відаємо, що коїмо... Не відаємо... (Люко Дашвар);
* Образно. Ой, доле, доле, що з людьми ти коїш? (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)