коїтися
КО́ЇТИСЯ, їться, недок.
Відбуватися, діятися (перев. про що-небудь недобре).
Кругом Пісок тільки й чутки, що про лихі вчинки .. – Мабуть, уже незабаром кінець віку... Недаром таке на світі коїться (Панас Мирний);
– Чому нічого не говориш? Що знов у тобі коїться? – питає тітка. – Ходиш, якби тобі душу трійлом замулило, очі горять лиховісне. Ой, не гріши, небого, не гріши, не гріши! (О. Кобилянська);
Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець);
Сусіди намагалися зазирнути через тин у подвір'я Василя Дем'яновича, дізнатися, що там коїться (Ю. Мокрієв);
На верхньому Дунаї, власне, між витоками сієї річки та річки Райни, де починається земля латинців, коїлося недобре (І. Білик);
Щось дивне коїлося в природі. Сутінь то згущувалася, то враз світлішала, набираючи жовтогарячого кольору (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)