кравченко
КРАВЧЕ́НКО, а, ч., заст.
1. Син кравця.
Кравець і його кравченко пішли до міста (А. Любченко).
2. Учень кравця; кравецький підмайстер.
Шили козацьку одежину кравчики з кравченками та кравчихами (О. Ільченко);
Які ж імена, які прізвища стоять у тім першім списку мого народу? Були шевці й шевченки, гончарі й гончаренки, ковалі й коваленки, бондарі й бондаренки, мельники й мельниченки, теслі й тесленки, стельмахи й стельмашенки, кравці й кравченки, ткачі й ткаченки, шаповали й шаповаленки (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)