кравчик
КРА́ВЧИК¹, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до краве́ць.
Коли б то коханка на сукню набрала, А я – щоб був кравчик (А. Кримський);
Бондар, кравчик, селянин – Всі працюють як один (Л. Первомайський);
Ну, й чоловіка собі знайшла. Такий собі кравчик – по хуторах ходить і шиє (Ю. Логвин).
2. заст. Учень кравця; кравецький підмайстер.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики .. зібралися на ярмарок погулять (Г. Квітка-Основ'яненко);
І шевчик або кравчик посила їй [Катрі] навздогінці .. солодкомовні привіти (Панас Мирний).
КРА́ВЧИК², а, ч.
Жук родини пластинчатовусих, який пошкоджує сходи соняшнику, буряків, зернових, баштанних та інших сільськогосподарських культур; головач (у 3 знач.).
Для боротьби з кравчиком посіви соняшнику обкопують ловильними канавками (з наук. літ.);
Були раз три кравчики, Відважні, як і слід, Побачили слимака, Та й гадали, що медвідь (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)