кравчина

КРАВЧИ́НА¹, и, ч., розм.

Молодий кравець; недосвідчений кравець.

До нас почав вчащать захожий парубок кравчина, – прийде з шиттям було й сидить... (І. Франко).

КРАВЧИ́НА², и, ж.

Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст. зібрав Наливайко.

Кравчина запорізька До Хотиї поспішала (з думи);

Обізвався Наливайко – Не стало кравчини! (Т. Шевченко);

Майже нечутно сказав Крук, але його почули всі, і здригнулися, напевно, в цю мить поки що живі польські і єврейські мешканці в тій стороні прикордоння, куди відправлявся Крук зі своєю кравчиною (Д. Білий);

// Гайдамацькі загони у XVIII столітті.

Вже Гнатко з кравчиною коники сідлають (з народної пісні);

Кравчина Гната Голого діяла в Чорному лісі (з навч. літ.);

Кравчина Гната Голого зуміла захопити Чигирин, Таращу, Умань (із журн.);

// Козацьке братство.

Кравчину козаки цінували за взаємопідтримку і взаємовиручку в бою (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кравчина — кравчи́на 1 іменник чоловічого роду, істота молодий кравець розм. кравчи́на 2 іменник жіночого роду козацьке військо Наливайка іст.  Орфографічний словник української мови
2. кравчина — I -и, ч. розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. II -и, ж. Назва козацько-селянського війська, що його наприкінці 16 ст. зібрав Наливайко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кравчина — КРАВЧИ́НА¹, и, ч., розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. До нас почав вчащать захожий парубок кравчина,— прийде з шиттям було й сидить… (Фр., XIII, 1954, 113). КРАВЧИ́НА², и, ж. Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст.  Словник української мови в 11 томах
4. кравчина — Кравчи́на, -ни ж. Названіе войска, собраннаго въ концѣ XVI в. С. Наливайкомъ. Обізвався Наливайко — не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув. Шевч. 52. Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала. Срезн., Запорож. Стар. І. 39.  Словник української мови Грінченка