кравчина
КРАВЧИ́НА¹, и, ч., розм.
Молодий кравець; недосвідчений кравець.
До нас почав вчащать захожий парубок кравчина, – прийде з шиттям було й сидить... (І. Франко).
КРАВЧИ́НА², и, ж.
Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст. зібрав Наливайко.
Кравчина запорізька До Хотиї поспішала (з думи);
Обізвався Наливайко – Не стало кравчини! (Т. Шевченко);
Майже нечутно сказав Крук, але його почули всі, і здригнулися, напевно, в цю мить поки що живі польські і єврейські мешканці в тій стороні прикордоння, куди відправлявся Крук зі своєю кравчиною (Д. Білий);
// Гайдамацькі загони у XVIII столітті.
Вже Гнатко з кравчиною коники сідлають (з народної пісні);
Кравчина Гната Голого діяла в Чорному лісі (з навч. літ.);
Кравчина Гната Голого зуміла захопити Чигирин, Таращу, Умань (із журн.);
// Козацьке братство.
Кравчину козаки цінували за взаємопідтримку і взаємовиручку в бою (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- кравчина — кравчи́на 1 іменник чоловічого роду, істота молодий кравець розм. кравчи́на 2 іменник жіночого роду козацьке військо Наливайка іст. Орфографічний словник української мови
- кравчина — I -и, ч. розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. II -и, ж. Назва козацько-селянського війська, що його наприкінці 16 ст. зібрав Наливайко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кравчина — КРАВЧИ́НА¹, и, ч., розм. Молодий кравець; недосвідчений кравець. До нас почав вчащать захожий парубок кравчина,— прийде з шиттям було й сидить… (Фр., XIII, 1954, 113). КРАВЧИ́НА², и, ж. Назва козацько-селянського війська, яке в кінці XVI ст. Словник української мови в 11 томах
- кравчина — Кравчи́на, -ни ж. Названіе войска, собраннаго въ концѣ XVI в. С. Наливайкомъ. Обізвався Наливайко — не стало кравчини! Обізвавсь козак Павлюга — за нею полинув. Шевч. 52. Славна стала та кравчина, як на Польщу стала, вовкулакам, католикам мстючи зраду здала. Срезн., Запорож. Стар. І. 39. Словник української мови Грінченка