кравчик

КРА́ВЧИК¹, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до краве́ць.

Коли б то коханка на сукню набрала, А я – щоб був кравчик (А. Кримський);

Бондар, кравчик, селянин – Всі працюють як один (Л. Первомайський);

Ну, й чоловіка собі знайшла. Такий собі кравчик – по хуторах ходить і шиє (Ю. Логвин).

2. заст. Учень кравця; кравецький підмайстер.

То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики .. зібралися на ярмарок погулять (Г. Квітка-Основ'яненко);

І шевчик або кравчик посила їй [Катрі] навздогінці .. солодкомовні привіти (Панас Мирний).

КРА́ВЧИК², а, ч.

Жук родини пластинчатовусих, який пошкоджує сходи соняшнику, буряків, зернових, баштанних та інших сільськогосподарських культур; головач (у 3 знач.).

Для боротьби з кравчиком посіви соняшнику обкопують ловильними канавками (з наук. літ.);

Були раз три кравчики, Відважні, як і слід, Побачили слимака, Та й гадали, що медвідь (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кравчик — кра́вчик 1 іменник чоловічого роду, істота кравець кра́вчик 2 іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
  2. кравчик — I -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до кравець. 2》 заст. Учень кравця; кравецький підмайстер. II -а, ч. Жук родини пластинчатовусих, який пошкоджує сходи соняшника, буряків, зернових, баштанних та інших сільськогосподарських культур; головач (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кравчик — ГОЛОВА́Ч (жук родини пластинчатовусих), КРА́ВЧИК. Кравчик, або головач.. Жук чорний, переднєспинка з витягнутими вперед передніми кутами (з журналу). Словник синонімів української мови
  4. кравчик — Кра́вчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кравчик — КРА́ВЧИК¹, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до краве́ць. Коли б то коханка на сукню набрала, А я — щоб був кравчик (Крим., Вибр., 1965, 103); Бондар, кравчик, селянин — Всі працюють як один (Перв., Райдуга.., 1960, 95). 2. заст. Учень кравця; кравецький підмайстер. Словник української мови в 11 томах
  6. кравчик — Кравчик, -ка м. ум. отъ краве́ць. Словник української мови Грінченка