кравчик
КРА́ВЧИК¹, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до краве́ць.
Коли б то коханка на сукню набрала, А я — щоб був кравчик (Крим., Вибр., 1965, 103);
Бондар, кравчик, селянин — Всі працюють як один (Перв., Райдуга.., 1960, 95).
2. заст. Учень кравця; кравецький підмайстер.
То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики.. зібралися на ярмарок погулять (Кв.-Осн., II, 1956, 19);
І шевчик або кравчик посила їй [Катрі] навздогінці.. солодкомовні привіти (Мирний, IV, 1955, 296).
КРА́ВЧИК², а, ч. (Lethrus apterus.). Жук родини пластинчатовусих, який пошкоджує сходи соняшника, буряків, зернових, баштанних та інших сільськогосподарських культур; головач (у 3 знач.).
Для боротьби з кравчиком посіви соняшника обкопують ловильними канавками (Ол. та ефір. культ., 1956, 67).
Словник української мови (СУМ-11)