крадій

КРАДІ́Й, я́, ч.

Те саме, що зло́дій 1.

[Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (І. Кочерга);

– Крадії не приходили? (О. Гончар);

Нарешті вигулькнув зі сміття й крадій (Ю. Винничук);

Поки крадій у достойного пана Пантелеймона не втік, його треба шукати у чернівецьких готелях (В. Кожелянко).

Значення в інших словниках

1. крадій — краді́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. крадій — ЗЛОДІЙ; (на посаді) розкрадач; (авта) автокрад, (літака) |авіо|пірат, з. запірвач.  Словник синонімів Караванського
3. крадій — див. злодій  Словник синонімів Вусика
4. крадій — -я, ч. Те саме, що злодій 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крадій — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).  Словник синонімів української мови
6. крадій — КРАДІ́Й, я, ч. Те саме, що зло́дій 1. [Тоня:] Ви знову дверей не зачинили? А ще крадіїв боїтесь (Коч., II, 1956, 432); Краді’ів негайно звільнили з підприємства (Рад. Укр., 5.VІІ 1963, 3).  Словник української мови в 11 томах
7. крадій — Крадій, -дія м. Воръ. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка