крамарка
КРА́МА́РКА, и, ж.
Жін. до кра́ма́р.
Вже стояли .. декілька стільців перекупок, крамарок (Панас Мирний);
Було [Охрім Шеляха] прибере свою молоду жінку, мов тую крамарку багату (Марко Вовчок);
Сердита Стручиха була така добра проти цієї худої, як суха тараня, носатої, рудої крамарки, розпаленої заздрістю й невірою до чоловіка (Б. Грінченко);
Приїсться садовина, заманеться цукру чи булки – то є на світі ще крамарка Мелашка (С. Васильченко);
Грудаста крамарка у білій свиті кидала на неї недобрі позирки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)