кранти
КРАНТИ́, пред., кому, чому, жарг.
Кінець, загибель кого- або чого-небудь; сумні перспективи для когось; безрадісний кінець чогось.
Як Василь дізнається, будуть кранти і мені, і тобі (С. Процюк);
Вона покидає мене, я повільно сідаю на підлогу під стіною. Невже – кранти? (А. Дністровий);
Між нами повинна бути тільки правда. Інакше – кранти! (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)