кранівник

КРАНІВНИ́К, а, ч.

Робітник, що працює на підіймальному крані.

Високий [монтажник] піднятою догори рукою у лапатій брезентовій рукавиці подавав кранівникові сигнали (В. Нестайко);

Йому при його професії взагалі треба триматися подалі од цього зілля. – А чого? – запитав Марченко, відчуваючи, як гаряче побігла по жилах горілка і як в одну мить мовби легшим стало тіло. – Він кранівник. Один неточний рух, – і вічна вам пам'ять, дядьку Миколо (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. кранівник — кранівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кранівник — -а, ч. Робітник, що працює на підіймальному крані.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кранівник — КРАНІВНИ́К, а, ч. Робітник, що працює на підіймальному крані.  Словник української мови в 11 томах