красноголовець
КРАСНОГОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч.
Їстівний гриб з червоною або коричнево-червоною шапинкою; підосичник.
Гайку, гайку, дай гриба й бабку! сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця (Номис);
Ми збирали красноголовці, червонюки, опеньки (Олесь Досвітній);
Грибів хоч косою коси. Є просто гігантські, і боровички, і польські, й красноголовці (Л. Костенко);
Пройшовши ще трохи, весь час підтинаючи то красноголовця, то боровика, а то й білого гриба, Дмитро Іванович наштовхнувся на зелене диво (Ю. Мушкетик);
Ларіон десь надибав красноголовців і солить на зиму (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)