красуватися
КРАСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Вабити зір, виділятися красою; викрашатися.
Меж горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну (Т. Шевченко);
Серед пустих степів красуються, як квітники, веселі хутори, присілки, села (Панас Мирний);
Днями було видно, як красувалась і цвіла земля, розливаючись морем квітів (І. Багряний);
Серед парку красується тисячолітнє терпентинове дерево... (Остап Вишня);
// чим. Чим-небудь привабливо виділятися.
Хто йде тим селом, Той дивується, Що садами воно Та й красується (з думи);
Чудова весняна природа красувалася цілою повнотою свіжості, життя й запаху (І. Франко);
Увесь дах [будинку] Плачинди красується рівно виложеними вікнами (М. Стельмах);
// у чому. Мати гарний, привабливий вигляд у певному обрамленні, оточенні тощо.
Друге [село] стоїть на спадистій горі і красується в яблунях та черешнях проти сонця (І. Нечуй-Левицький);
Ціле літо мазанка красувалася в яскравому .. цвітінні кручених паничів (Ю. Смолич).
2. тільки 3 ос. Бути на видному місці; виділятися, виднітися.
Хоч у нього теж пошматована сорочка і під оком красується помітний синець, але вигляд у нього переможний (А. Шиян);
На зеленій, мов гриб, хатині .. яскраво красувалася вивіска (П. Козланюк);
Півтора століття по нараді красувався дуб, символ предковічного права на землю (В. Барка);
В долині я побачив селище – притулки красувалися на схилах гір мальовничо й вільно (О. Бердник);
Всі дивувалися, звідки перед вікнами баби Грицихи красується такий дебелий і гарячий соняшник (Е. Андієвська).
3. у чому, чим і без дод. Те саме, що пиша́тися 3.
З себе була [вдова] огрядна, висока, чорнява, – все було у червоному очіпку красується (Марко Вовчок);
Довготелесий правофланговий красувався у синьому доломані з .. вилогами (Ю. Смолич);
А вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується, знаючи й сама, що вона гарна і що їй сьогодні дозволено красуватись (О. Гончар);
* Образно. Добре, що його поліція не накрила, красувався б і він тоді в газеті (І. Білик).
4. тільки 3 ос. Покриватися цвітом; квітувати (перев. про злакові рослини).
Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдались .. вздовж колосків (М. Коцюбинський);
Красуються ниви, наливають зерно, хилять додолу важкий колос (В. Підмогильний);
Обабіч понад трасою красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці, зеленими й зелено-жовтавими килимами стелеться ярина (Остап Вишня);
Ячмінь красується у полі – І спів стихає солов'я (М. Стельмах);
// Те саме, що кві́тнути 1.
– У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься... (Марко Вовчок);
Ранньої весни яблуні та груші все одно відчули, що їх ошукано і вже ніколи не красуватись їм травневим цвітом, відчули і заплакали (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)