креденець
КРЕ́ДЕНЕЦЬ, нця, ч., заст.
Креденс.
В кінці зали здіймався креденець, важкий і величезний, як вівтар (З. Тулуб);
У XVII ст. креденці набули того вигляду, до якого звикли сучасні люди. В Україні у ХХ ст. подібні шафи були чи не в кожній сім'ї, єдиною відмінністю була вартість виробу (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)