кривавник
КРИВА́ВНИК, а, ч.
Те саме, що дереві́й.
Де ступить [дівчина] – з-під ноги порскає ромен, куди кине оком, там з'явиться деревій, або кривавник (Б. Харчук);
Скиба за скибою пригортає на канаві суцвіття кривавника (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)