криваво

КРИВА́ВО.

Присл. до крива́вий 3–6.

Криваво сходило і криваво заходило сонце (Н. Кобринська);

За вiкном криваво, ясно пала пожежа (В. Винниченко);

Офіцерські полки з одчаю билися криваво (Ю. Яновський);

Криваво відомстили запорожці за польські кривди (А. Кащенко);

Михайло й Трохим На своїх загонах криваво бідують, Хоч рук собі й ніг від роботи не чують (І. Франко);

Важкий спис прошумів і криваво прорвався до самого серця дикового, і звір з повного скоку звалився на бік (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. криваво — крива́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. криваво — Присл. до кривавий 3-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. криваво — КРИВА́ВО. Присл. до крива́вий 3-6. Криваво сходило і криваво заходило сонце (Кобр., Вибр., 1954, 186); Національний і соціальний гніт..  Словник української мови в 11 томах