криваво

КРИВА́ВО. Присл. до крива́вий 3-6.

Криваво сходило і криваво заходило сонце (Кобр., Вибр., 1954, 186);

Національний і соціальний гніт.. являли один нестерпний бич, що криваво разив і пригинав людей до землі (Рильський, III, 1956, 40);

Розпачливо і криваво Сурма грає у Роланда (Л. Укр., IV, 1954, 140).

Значення в інших словниках

1. криваво — крива́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. криваво — Присл. до кривавий 3-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. криваво — КРИВА́ВО. Присл. до крива́вий 3–6. Криваво сходило і криваво заходило сонце (Н. Кобринська); За вiкном криваво, ясно пала пожежа (В. Винниченко); Офіцерські полки з одчаю билися криваво (Ю. Яновський); Криваво відомстили запорожці за польські кривди (А.  Словник української мови у 20 томах