кривдниця

КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до кри́вдник.

Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Ю. Смолич);

Присіла [Стефа] .. й вичікувально уп'ялася очима в свою згорьовану кривдницю (І. Андрусяк);

До поліції звернулася жінка, яка попросила покарати її подругу. Зі слів потерпілої, її кривдниця виманила в неї значну суму грошей (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кривдниця — кри́вдниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кривдниця — -і. Жін. до кривдник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кривдниця — КРИ́ВДНИЦЯ, і, ж. Жін. до кри́вдник. Перед нею стояла кривдниця, зла розлучниця! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 135).  Словник української мови в 11 томах