крикнява
КРИ́КНЯВА, и, ж., розм.
Крик багатьох людей; шум, галас, гамір.
На подвір'ї піднявся галас, шум, крикнява (І. Нечуй-Левицький);
Крикнява тим часом стихала... (М. Коцюбинський);
Сивоок .. відвів побратима трохи вбік, далі від крикняви й штовханини (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)