крикнява
КРИ́КНЯВА, и, ж., розм. Крик багатьох людей; шум, галас, гамір.
Крикнява тим часом стихала… (Коцюб., І, 1955, 236);
Те птаство, що літає й ховається у вітті, лишає по собі безліч пісень, і висвистування, і цвірінькання, і крикняву (Загреб., Шепіт, 1966, 220).
Словник української мови (СУМ-11)