криконути

КРИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до кри́кнути.

А воно, погане, як криконе на мене: «Бо ви, мамо, самі винні!..» (Н.-Лев., II, 1956, 21).

Значення в інших словниках

1. криконути — крикону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. криконути — КРИКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до кри́кнути. А воно, погане, як криконе на мене: “Бо ви, мамо, самі винні!..” (І. Нечуй-Левицький); Та як криконе, мов на муштрі .. Де ви коні діли?! (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
3. криконути — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови