криля
КРИЛЯ́, я́ти, с.
Зменш.-пестл. до крило́ 1.
– Івасик сидить звершечку та співа: “Гуси, гуси-лебедята! візьміть мене на крилята!” (І. Нечуй-Левицький);
Крилята задубiлi не здiйма [джміль] і тихо й тоскно дивиться на мене (І. Драч);
* Образно. Розправляє вона [душа] свої спраглі польоту крилята (І. Нижник);
* У порівн. Темні вії дівчини затріпотіли, потім знялися вгору, як пташині крилята (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)