криничка
КРИНИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до крини́ця 1, 2.
Не плюй в маленьку криничку: пригодиться води напиться (прислів'я);
Тещі, звичайно, у нас погано. Вона звикла до стежки з порога, до садка, до кринички (Л. Костенко);
Пишний козак на вороному коні перестрибнув рогатку, в'їхав до двору, загарцював коло кринички, розганяючи .. курей і підсвинків (В. Єшкілєв);
Балка була .. суха, – тільки погожа вода з холодної кринички протікала по їй [ній] дзюркотливим струмочком (Б. Грінченко);
Вони надибали степову криничку, джерело, що ледве сльозило й виповняло природну западинку (М. Коцюбинський);
Легко кількома камінчиками скаламутити степову криничку, але озерну хвилю не зіб'є навіть одичалий табун (М. Стельмах);
Смисл колективізації крився .. в тому, щоб назавжди витравити .. сутнісну для селянської культури природність, прирідненість до свого поля, до з дитинства знаної оку кринички на дні ярка (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)