крихтина
КРИХТИ́НА, и, ж.
Те саме, що кри́хта 1, 2.
Хлопець обачливо їв – так, що стеріг кожну крихтину, з долоні брав її устами (В. Барка);
Хоч би як безнадійно все стояло, а людина завсігди [завжди] силкується вдержати в себе хоч крихтину маленьку надії... (Б. Грінченко);
Вважаю труд свій за крихтину З того, що взяв на борги (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)