крихітка
КРИ́ХІТКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до кри́хта 1–3.
– Дуже ти хліба просив. Хоч шматочок, хоч крихітку, хоч півкрихітки (Григорій Тютюнник);
Новий рік .. нові надії принесе.., а з ними, може, хоч невелику крихітку щастя (Панас Мирний);
Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини (М. Стельмах);
Життя навчило її зовсім нічого не вимагати, задовольнятися крихітками удачі або знахідки (Олекса Ізарський);
Людина влаштована так, що щире слово розради, малесенька крихітка надії оживляє померклу душу, відроджує віру, без якої неможливо жити далі (В. Малик);
Хлопець крихітку здригнувся, коли його обвіяв свіжий .. вітерець (І. Франко);
* Образно. Я краплю дощову губами зняв з морозами гартованої гілки і пережив нову сторінку дня, збираючи по літерах, мов бджілка нектар життєвий – крихітки знання (П. Мовчан);
В його словах я не помітив ані крихітки нарікання на тяжке сьогодення, навпаки, відчувалися оптимізм, віра і завзяття (О. Шугай);
В протоці між островом та суходолом не залишилося жодної крихітки криги (М. Трублаїні).
2. перен., пестл. Про маленьку дитину або тварину.
– Гу-гу-гу! Крихітко, комашечко! – .. припадає [мати] до своєї одиначки (Л. Яновська);
Ти [дочка] у Києві – далеко, Ніжна крихітко мала (Т. Масенко);
Здогадувалась, що, сама гірко скривджена, вона не захоче, аби ці дві крихітки звідали те саме, щоб вони були обділені ласкою, сердечністю, чулістю (Є. Гуцало);
Настане час, виросте з цієї крихітки людина, погляне збоку на свого батька, на нього, Андрія Хаблака, – що вона подумає? (В. Дрозд);
Навіть пронизливий, з невеличкою хрипотинкою крик манюпуньої крихітки (а втім, дочка вродилася нічогенька) звучав для матері як прекрасна музика (В. Лис).
◇ До [оста́нньої (найме́ншої)] кри́хти (кри́шки, кри́хточки, кри́хітки, кри́хтоньки, кри́шечки) див. кри́хта;
(1) Кри́хітка се́рця – про рідну дитину.
Біля боку лежить її втіха й надія, спочиває її крихітка серця, що вона з таким болем одірвала від свого й пустила на світ окремим життям (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)